Нещодавно почався новий навчальний рік. Однак, саме ці слова найактуальніші сьогодні: “Цей день про Вас, дорогі ВЧИТЕЛІ…
То гарний день оте 1 вересня. Різний для кожного за емоційним наповненням, але гарний. Якось свіжо стає не лише надворі, але й у серці…
Цьогоріч цей день інший…
Воєнно-інший… І мені вперше зовсім не асоціюється з дітьми. Хіба що з їхньою безпекою…
Цьогоріч цей день мені про вчителів та викладачів. От про нікого, крім них, нині не думається…
Учитель…
Завжди згадую собі, що це ж був основний фах Ісуса Христа… Це ж найпрекрасніша і найблагородніша професія в світі…
Це ж один із найпотужніших фронтів під час війни.
Дорогі педагоги, дякую за Вашу передову. Хтось спиняє танки, хтось кров, а Ви – спиняєте дитячу тривогу, сумніви в їхньому успіху і в перемозі країни. Ви не даєте їм відчути себе слабкими і безпорадними! Ви любите і вимагаєте, говорите і мовчите поруч, вислуховуєте і відчуваєте, про що говорять між словами чи без жодного слова. Ви допомагаєте їм відчути себе захисниками України🇺🇦! Бо ж здобувати знання, аби потім відбудовувати, винаходити ліки і вести міжнародні переговори, це їхній обов’язок, їхня зброя, їхня відповідальність.
Які ж ви найстійкіші у світі і незбагненно мужні й мудрі, дорогі українські педагоги!
Дякую! Низький уклін Вам. Сил Вам! Зі святом!
© Наталія Сиротич